Постанова ВП ВС від 06.06.2019 року

Друк

Пошук

1158

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 11-64сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - Склярук Ю. В.,

розглянула в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 . до дисциплінарної відповідальності»,

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві (скарзі) вимог

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - рішення ВРП від 27 грудня 2018 року).

2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зазначає про необґрунтованість наведених ВРП і її дисциплінарним органом аргументів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності. На його переконання, оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла таких висновків, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» є безумовною підставою для його скасування. Також зазначає, що ВРП у спірному рішенні фактично змінила кваліфікацію дій скаржника і підставу звільнення, проте, всупереч положенням частини десятої статті 51 згаданого Закону, у резолютивній частині її рішення зазначила про залишення рішення її Першої Дисциплінарної палати без змін.

Позиція інших учасників справи

3. У відзиві на скаргу ВРП заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення його до дисциплінарної відповідальності та необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», для скасування її рішення від 27 грудня 2018 року немає.

Рух скарги

4. Ухвалами від 31 січня та 12 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 27 грудня 2018 року та призначила справу до розгляду у судовому засіданні.

5. У судовому засіданні 06 червня 2019 року ОСОБА_1 та його представник скаргу підтримали та просили її задовольнити з наведених у ній підстав.

6. Представник ВРП просив відмовити у задоволенні скарги, а спірне рішення залишити без змін.

Установлені обставини справи

7. Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на п`ять років, Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 - переведений на роботу на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси в межах п`ятирічного строку.

8. 04 листопада 2016 року до Вищої ради юстиції (правонаступницею якої є ВРП, далі - ВРЮ) надійшла дисциплінарна скарга Васильєва Ю. Ю . від 17 жовтня 2016 року, у якій заявник просив притягнути суддю Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, посилаючись на те, що під час розгляду справи № 522/26178/15-ц цей суддя допустив істотне порушення норм процесуального права та основних засад цивільного судочинства, зокрема, верховенства права, законності, рівності та змагальності сторін.

9. 04 січня 2017 року до ВРЮ надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Одеської області від 26 грудня 2016 року щодо неправомірної поведінки цього ж судді, в якій зазначено про постановлення ним у цивільній справі № 522/26178/15-ц ухвали від 29 грудня 2015 року про забезпечення позову у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством, та із грубим порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). На переконання скаржника, суддя допустив поведінку, яка відповідно до підпункту «а» пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

10. Ухвалами від 24 березня та 31 серпня 2017 року Перша Дисциплінарна палата ВРП, за пропозицією її члена, який проводив попередню перевірку скарг, відкрила дисциплінарні справи стосовно судді ОСОБА_1 за дисциплінарними скаргами Прокуратури Одеської області та ОСОБА_5 , а ухвалою від 08 вересня 2017 року об`єднала дисциплінарні справи за цими скаргами в одну дисциплінарну справу.

11. Під час розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що 28 грудня 2015 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕКТ-ІНФО» (далі - ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО») про стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Асоціація «Південна» (далі - ПрАТ «Асоціація «Південна») та ОСОБА_6 суми боргу в розмірі 21 877 806,60 грн. Також позивач просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. До заяви додано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

12. Судовій справі присвоєно єдиний унікальний номер 522/26178/15-ц та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями її передано судді ОСОБА_1

13. 29 грудня 2015 року суддя Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 за результатами опрацювання цих матеріалів постановив три ухвали, якими: відмовив у задоволенні вимог позивача про відстрочення сплати судового збору в розмірі 326 949 грн до ухвалення судового рішення, проте відстрочив позивачеві його сплату до 15 березня 2016 року; відкрив провадження в цивільній справі, призначивши засідання на 18 лютого 2016 року (помилково зазначено «2015 року»); задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

14. На переконання дисциплінарного органу ВРП, вирішуючи ці питання, суддя допустив порушення вимог: статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», статей 82, 210 ЦПК, оскільки відстрочив сплату судового збору позивачеві, який не надав належних доказів скрутного майнового стану, при цьому відстрочив до моменту, який перебував поза межами процесуального строку розгляду справи; статей 15, 16 ЦПК, оскільки прийняв до розгляду вимоги, які не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства; статей 151-153 та 210 ЦПК - з огляду на вжиття заходів забезпечення позову безпідставно та у непередбачений законом спосіб, вихід за межі наданих суду повноважень, що перебуває у прямому зв`язку зі зникненням майна, власником якого був відповідач у справі - ПрАТ «Асоціація «Південна»; статті 19 Конституції України, оскільки діяв не в межах та не у спосіб, передбачені законодавством.

15. Також дисциплінарний орган ВРП зазначив про створення суддею обставин, за яких ПрАТ «Асоціація «Південна», будучи стороною у справі, не мала би можливості реалізувати її процесуальні права з огляду на такі дії: одночасне постановлення суддею трьох процесуальних ухвал від 29 грудня 2015 року, надання відстрочення сплати судового збору, що перевищують законодавчо встановлені строки розгляду справи у суді, несвоєчасне повідомлення відповідача та ненадіслання йому копії позовної заяви з додатками з одночасним призначенням першого судового засідання на 18 лютого 2016 року.

16. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1 грубо порушив обов`язки судді та допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

17. Далі зазначила, що дії судді ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову у справі № 522/26178/15-ц мають характер умисного грубого нехтування обов`язками судді та сприяли порушенню права власності на майно відповідача у справі, а тому є такими, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя (істотний дисциплінарний проступок).

18. Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1, враховуючи дані про особу судді, дисциплінарний орган ВРП вважав, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

19. Із зазначених підстав Перша Дисциплінарна палата ВРП 07 грудня 2017 року ухвалила рішення № 3943/1дп/15-17, яким притягнула суддю Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення з посади.

20. ОСОБА_1 з таким рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП не погодився та оскаржив його до ВРП.

21. За результатами розгляду цієї скарги ВРП частково погодилася з наведеними у ній доводами та зазначила у мотивувальній частині свого рішення про потребу виключення з рішення її дисциплінарного органу висновків про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та аналогічним за змістом підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).

22. Зазначені висновки стосувалися констатованих дисциплінарним органом ВРП порушень суддею правових норм під час вирішення питання про відстрочення сплати судового збору, недотримання вимог процесуального закону щодо належного повідомлення суддею ПрАТ «Асоціація «Південна», призначення справи до розгляду поза межами визначеного статтею 157 ЦПК строку, постановлення суддею в один день одночасно трьох ухвал - про відстрочення позивачу сплати судового збору, відкриття провадження в справі та забезпечення позову, непроведення суддею підготовчого засідання.

23. Також ВРП змінила кваліфікацію дій судді. Зокрема, у рішенні ВРП від 27 грудня 2018 року зазначено, що істотні порушення норм процесуального права, які призвели до неправомірного втручання і позбавлення ПрАТ «Асоціація «Південна» права власності на майно, гарантованого Конституцією України і Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), є підставою для кваліфікації дій судді за пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

24. Разом з тим ВРП погодилася з висновком її дисциплінарного органу про те, що суддя ОСОБА_1 вчинив істотний дисциплінарний проступок, що є підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.

25. За висновком ВРП, під час обрання виду дисциплінарного стягнення Першою Дисциплінарною палатою ВРП враховано обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь його вини, а також те, що суддею ОСОБА_1 вчинено істотний дисциплінарний проступок, та застосовано до нього дисциплінарне стягнення з урахуванням принципу пропорційності.

26. Водночас ВРП зазначила, що часткова зміна кваліфікації не є підставою для зміни рішення її Першої Дисциплінарної палати та виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді.

27. У зв`язку з цим ВРП своїм рішенням від 27 грудня 2018 року залишила рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності без змін.

28. Вважаючи це рішення незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Вищу раду правосуддя», глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

30. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

31. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

32. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

33. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

34. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

35. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

36. Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Першої Дисциплінарної палати від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

37. Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», рішення ВРП від 27 грудня 2018 року про залишення без змін вказаного рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.

38. Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_1 , свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

39. Законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

40. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

41. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

42. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених в його скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

43. В оскаржуваному рішенні ВРП погодилася з рішенням її Першої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення його з посади судді за вчинення дій, які відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.

44. В основі мотивів, на які спиралися ВРП та її дисциплінарний орган, обґрунтовуючи такий висновок, були грубі порушення цим суддею норм процесуального права під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 522/26178/15-ц, що призвели до неправомірного втручання і позбавлення ПрАТ «Асоціація «Південна» гарантованого Конституцією України і Конвенцією права власності на майно, а також дії під час постановлення ухвали про відкриття провадження у цивільній справі.

45. Під час дисциплінарного провадження встановлено, що 28 грудня 2015 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» про стягнення солідарно з ПрАТ «Асоціація «Південна» та ОСОБА_6 суми боргу в розмірі 21 877 806,60 грн.

46. До позовної заяви було додано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якому ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» просило на час розгляду справи у суді накласти арешт на майно, що належить ПрАТ «Асоціація «Південна», а саме: насіння соняшника в кількості 3800 тонн, зерно кукурудзи в кількості 1800 тон та насіння сої в кількості 1000 тонн, які знаходяться на складі за указаною позивачем адресою, та передати його на зберігання ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» з правом завантаження та перевезення.

47. Ухвалою від 29 грудня 2015 року суддя Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 цю заяву задовольнив, вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену сільськогосподарську продукцію ПрАТ «Асоціація «Південна» та передав її на зберігання ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» з правом навантаження і перевезення на склад, що буде визначений державним виконавцем в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

48. Як з`ясовано під час дисциплінарного провадження, на виконання цієї ухвали державний виконавець постановою від 04 січня 2016 року визначив місце зберігання описаного та арештованого майна ПрАТ «Асоціація «Південна». Також на виконання згаданої ухвали зі складу відповідача було вивезено частину відповідної продукції, проте арештоване майно до встановленого місця зберігання доставлено не було. У заяві про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача повідомив, що продукцію було вивезено у невідомому напрямку.

49. Зазначені обставини було встановлено із постановлених 21 січня 2016 року у справі № 522/26178/15-ц суддею ОСОБА_1 ухвали про скасування заходів забезпечення позову та окремої ухвали, якою органи прокуратури та внутрішніх справ повідомлено про вчинення представниками ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» та посадовими особами державної виконавчої служби Бобринецького районного управління юстиції дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень.

50. Також з`ясовано, що Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 16 березня 2016 року частково задовольнив апеляційну скаргу ПрАТ «Асоціація «Південна» і скасував ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 522/26178/15-ц, мотивувавши це тим, що суд першої інстанції встановив порядок виконання ухвали про забезпечення позову, який суперечить матеріалам справи та нормам процесуального права. До того ж, за висновком апеляційного суду, встановлюючи такий порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову, суд першої інстанції фактично вирішив між сторонами спір по суті, передавши майно відповідачу, незважаючи на те, що накладений на вказане майно арешт забезпечив би у достатньому обсязі застосовані судом заходи забезпечення позову, і уможливив би виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

51. Надаючи оцінку діям судді ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, ВРП та її дисциплінарний орган зазначили, що всупереч положенням статті 152 ЦПК, якою визначено види забезпечення позову, суддя залишив поза увагою, що цією нормою не передбачено такого способу, як накладення арешту на майно відповідача з правом його завантаження та перевезення.

52. Беручи до уваги наведене, ВРП та її Перша Дисциплінарна палата дійшли висновку, що суддя допустив грубе порушення норм процесуального права, застосувавши заходи забезпечення позову у не передбачений законом спосіб, і саме це призвело до позбавлення ПрАТ «Асоціація «Південна» належного йому майна і, як наслідок, порушення гарантованого статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції права власності на майно.

53. Водночас ВРП зазначила, що постановлення суддею 21 січня 2016 року окремої ухвали та ухвали про скасування вжитих заходів забезпечення позову не спростовує допущених ним порушень вимог чинного законодавства та не сприяє реальному поверненню відповідачу майна.

54. У своїй скарзі ОСОБА_1 заперечує факти вчинення ним порушень, наведених у рішенні ВРП і її дисциплінарного органу, зазначає, що постановив ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 29 грудня 2015 року виключно на підставі чинних на той час положень ЦПК. На переконання скаржника, рішення ВРП від 27 грудня 2018 року не містить посилань на мотиви, з яких вона дійшла висновків про: порушення саме суддею (а не іншими невстановленими особами та працівниками державної виконавчої служби) основних прав людини та основоположних свобод; заподіяння шкоди ПрАТ «Асоціація «Південна» та реального спричинення збитків цьому товариству; порушення вимог законодавства в частині обрання засобів забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 152 ЦПК; вирішення спору по суті внаслідок постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову; умисність характеру дій судді; наявність причинового зв`язку між постановленням ухвали про забезпечення позову та негативними наслідками, що, ймовірно, зазнав відповідач - ПрАТ «Асоціація «Південна», зважаючи на установлену судами неправомірність дій державного виконавця щодо передачі сільськогосподарської продукції невстановленим особам.

55. У зв`язку із цим скаржник стверджує про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування спірного рішення та наголошує на порушенні ВРП статті 6 Конвенції в частині відсутності належного обґрунтування.

56. Надаючи оцінку наведеним доводам та висновкам ВРП про допущення суддею ОСОБА_1 грубих порушень норм процесуального права під час вирішення ним питання про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 522/26178/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

57. За правилами частин першої, другої статті 152 ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення суддею ухвали від 29 грудня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

58. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

59. Скаржник зазначає, що ухвала від 29 грудня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову відповідала наведеній нормі права.

60. Зокрема, суддя пояснив, що застосував одночасно кілька засобів забезпечення, а саме передбачений пунктом 1 частини першої статті 152 ЦПК - накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, та інший засіб забезпечення позову у вигляді передачі речі (сільськогосподарської продукції) на зберігання відповідно до частини другої статті 152 ЦПК.

61. Скаржник наголошує на необґрунтованості висновків ВРП про порушення суддею вимог процесуального закону в контексті ненадання оцінки його доводам про обрання ним засобів забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 152 ЦПК. На думку скаржника, ВРП помилково вважала, що суддя визначив порядок виконання передбаченого у частині першій статті 152 ЦПК засобу забезпечення позову, залишивши поза увагою його аргументи про застосування ним разом з арештом саме «іншого» способу забезпечення позову відповідно до частини другої статті 152 ЦПК, що не було визначенням порядку забезпечення.

62. Однак Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, як убачається зі змісту цієї ухвали, окрім накладення арешту на належну ПрАТ «Асоціація «Південна» сільськогосподарську продукцію та передачі її на зберігання позивачу - ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО», позивачу також було надано право на навантаження і перевезення цієї продукції на склад, що буде визначений державним виконавцем в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

63. Такий спосіб законом не передбачений.

64. Крім того, в мотивувальній частині постановленої суддею ОСОБА_1 ухвали від 29 грудня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову наявне посилання виключно на пункт 1 частини першої статті 152 ЦПК, водночас ухвала не містить посилань на частину другу цієї статті.

65. Це питання досліджувалося ВРП на її засіданні 11 вересня 2018 року, на якому суддя, надаючи відповідь на запитання члена ВРП, сам звернув увагу на те, що в мотивувальній частині постановленої ним ухвали міститься посилання лише на пункт 1 частини першої статті 152 ЦПК.

66. При цьому під час засідання ВРП 11 вересня 2018 року суддя визнав, що ухвала містить роз`яснення її виконання.

67. З урахуванням наведеного зазначені доводи скаржника не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки не відповідають змісту ухвали про забезпечення позову.

68. Крім того, оцінюючи висновки ВРП та її дисциплінарного органу щодо вжиття суддею заходів забезпечення позову у непередбачений законом спосіб, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що суддя не обґрунтував потреби застосування саме таких заходів забезпечення позову і саме у такий спосіб, з ухвали неможливо з`ясувати - якими мотивами керувався суд, вважаючи, що накладення арешту на майно відповідача не забезпечить у достатньому обсязі охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для подальшого реального і ефективного виконання судового рішення у випадку задоволення судом позовних вимог.

69. Не зазначено й жодних мотивів на обґрунтування позиції щодо потреби надання позивачеві права на навантаження та перевезення сільськогосподарської продукції, що у подальшому стало основним чинником втрати відповідачем частини належного йому майна.

70. Заслуговує на увагу те, що під час засідання ВРП 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 , відповідаючи на запитання її члена, повідомив, що, розглядаючи інші справи, жодного разу не застосовував таких заходів забезпечення позову.

71. У своїй скарзі суддя ОСОБА_1 зазначив про непідтвердженість обставин заподіяння шкоди і реального спричинення збитків ПрАТ «Асоціація «Південна» та ненаведення ВРП в її рішенні мотивів з цього приводу.

72. Однак такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки, як було встановлено під час дисциплінарного провадження, обставини втрати відповідачем частини майна, щодо якого суддею ОСОБА_1 були вжиті заходи забезпечення позову, підтверджуються змістом постановлених ним 21 січня 2016 року окремої ухвали та ухвали про скасування заходів забезпечення позову. Зазначене відображено й у рішенні ВРП. Зі змісту цих судових рішень убачається, що на підставі досліджених судом доказів було встановлено, що позивач ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» вивіз зі складу ПрАТ «Асоціація «Південна» частину сільськогосподарської продукції (скасовуючи заходи забезпечення позову, суд зобов`язав позивача повернути цю частину майна), а також те, що на визначеному державним виконавцем місці зберігання, вивезеного майна немає.

73. Також скаржник зазначив, що ВРП не навела в її рішенні обґрунтувань про порушення саме суддею ОСОБА_1 основних прав людини та основоположних свобод та наявність причинового зв`язку між постановленою цим суддею ухвалою про вжиття заходів забезпечення позову від 29 грудня 2015 року та негативними наслідками, яких зазнало ПрАТ «Асоціація «Південна». На переконання скаржника, такі наслідки могли бути спричинені виключно неналежним виконанням згаданої ухвали, а не самою ухвалою, зважаючи, зокрема, на установлену судами неправомірність дій державного виконавця щодо передачі сільськогосподарської продукції невстановленим особам.

74. Велика Палата Верховного Суду такі доводи відхиляє, оскільки, як убачається зі змісту спірного рішення, ВРП обґрунтувала, що саме допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення норм процесуального права і застосування у непередбачений законом спосіб заходів забезпечення позову призвели до порушення гарантованого Конвенцією прав особи на майно, а саме позбавлення ПрАТ «Асоціація «Південна» належного йому майна.

75. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не може не погодитися з таким висновком, оскільки саме надання судом права навантаження і вивезення належного ПрАТ «Асоціація «Південна» майна лежить в основі тих наслідків, про які зазначено вище. Наявність причинового зв`язку між ухвалою, про яку йде мова, і негативними наслідками наразі є очевидною.

76. Посилання ОСОБА_1 на те, що до настання цих наслідків призвело неналежне виконання ухвали і дії інших осіб, зокрема державного виконавця та невстановлених осіб, жодним чином не спростовують наведених висновків, оскільки саме вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб надало можливість вчинити такі дії.

77. У своїй скарзі ОСОБА_1 наголошує також на тому, що рішення ВРП від 27 грудня 2018 року не містить посилань на мотиви, з яких вона дійшла висновків про вирішення спору по суті внаслідок постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

78. Велика Палата Верховного Суду не може визнати наведені мотиви обґрунтованими, оскільки ВРП і її дисциплінарний орган у своїх рішеннях не робили висновків, про які зазначив скаржник.

79. Висновок про те, що в результаті вжиття заходів забезпечення позову було вирішено спір по суті позовних вимог навів в ухвалі від 16 березня 2016 року Апеляційний суд Одеської області як один з мотивів скасування ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 522/26178/15-ц.

80. Відображення у рішеннях ВРП і її Першої Дисциплінарної палати зазначеної ухвали апеляційного суду і наведених ним мотивів стосується дослідження фактичних обставин у дисциплінарній справі, а не висновків у ній, як помилково вважає скаржник.

81. Беручи до уваги наведені обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає належно обґрунтованим висновок ВРП про грубе порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права внаслідок вжиття заходів забезпечення позову в непередбачений законом спосіб, що перебуває у безпосередньому зв`язку із втратою ПрАТ «Асоціація «Південна» належного йому майна, чим порушено гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції права власності на майно.

82. Зазначені дії охоплюються пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», якому відповідає пункт 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», за правилами якого суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

83. Таким чином, оскаржуване рішення ВРП містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

84. Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

85. Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується в разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

86. Беручи до уваги характер вчиненого суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що перебуває у безпосередньому зв`язку з втратою ПрАТ «Асоціація «Південна» належного йому майна, а також установлені під час дисциплінарного провадження ступінь вини судді та інші обставини, про які йшлося вище, Велика Палата Верховного Суду не може не погодитися висновками ВРП і її дисциплінарного органу стосовно кваліфікації дій судді як істотного дисциплінарного проступку, що є підставою для застосування до цього судді дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади.

87. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення ВРП і її Першою Дисциплінарною палатою враховано обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосовано до нього дисциплінарне стягнення з урахуванням принципу пропорційності.

88. Також Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок ВРП про те, що часткова зміна кваліфікації не є підставою для зміни рішення її дисциплінарного органу та виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді.

89. ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначив, що ВРП порушила вимоги частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до якої за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

90. На переконання скаржника, з огляду на наведену норму права, ВРП, змінюючи рішення її Першої Дисциплінарної палати, зобов`язана була або змінити це рішення, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення, або скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення.

91. Такі доводи не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки у справі, яка розглядається, часткова зміна ВРП кваліфікації дій судді не стосувалася висновків її дисциплінарного органу щодо вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади, а тому це не могло потягти застосування іншого виду дисциплінарного стягнення та, як наслідок, зміну або скасування самого рішення.

92. Поряд із цим Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновками ВРП і її Першої Дисциплінарної палати про недотримання суддею ОСОБА_1 норм ЦПК, внаслідок прийняття до розгляду вимог, які не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства, як підстави для притягнення його до відповідальності. Як зазначалося вище, предметом позову в справі № 522/26178/15-ц було стягнення солідарно з ПрАТ «Асоціація «Південна» та ОСОБА_6 на користь ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» суми боргу в розмірі 21 877 806,60 грн. ВРП і її дисциплінарний орган вважали, що частина вимог, які ТОВ «НОВОТЕКТ-ІНФО» заявило до ПрАТ «Асоціація «Південна», повинні розглядатися в порядку господарського, а не цивільного судочинства, а тому суддя, прийнявши їх до розгляду, порушив норми процесуального закону.

93. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає, що на час постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали від 29 грудня 2015 року про відкриття провадження у цивільній справі № 522/26178/15-ц зазначене питання було дискусійним, проблема щодо невизначеності юрисдикції подібних спорів на рівні судів вищих судових інстанцій мала системний характер. Ураховуючи неоднозначність підходів до вирішення указаного питання, не можна стверджувати про те, що суддя, поза всяким сумнівом, допустив порушення вимог процесуального закону, прийнявши до розгляду вимоги позивача, про які зазначено вище, а відтак і про обґрунтованість притягнення його до дисциплінарної відповідальності з цих підстав.

94. Разом з тим, оцінюючи всі установлені в справі обставини у їх сукупності та беручи до уваги те, що у процесі розгляду цієї адміністративної справи підтвердилися висновки ВРП і її дисциплінарного органу про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, Велика Палата Верховного Суду вважає, що небезсумнівність висновків щодо неправильного визначення юрисдикційної належності частини позовних вимог як підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в цілому не впливає на правильність застосованого до нього виду дисциплінарного стягнення і не є обставиною вагомою настільки, щоб бути єдиною і достатньою підставою для скасування спірного рішення ВРП, що мало би наслідком повторний розгляд дисциплінарної справи.

95. Оцінивши наявні у справі матеріали та враховуючи встановлені у ході дисциплінарного провадження обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені в оскаржуваному рішенні ВРП висновки щодо вчинення суддею Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 . істотного дисциплінарного проступку є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним вчиненому.

96. Під час розгляду справи установлено відсутність передбачених статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» обов`язкових (формальних) підстав для скасування спірного рішення ВРП.

97. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скаржником не спростовано висновків ВРП і її дисциплінарного органу про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

Висновки за результатами розгляду скарги

98. Оцінивши в сукупності отримані докази, беручи до уваги аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП погодилася з висновком її Першої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади.

99. Передбачені статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування рішення ВРП наразі відсутні. Робота дисциплінарного органу не характеризувалася недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» і «Куликов та інші проти України». Водночас подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

100. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування її рішення.

Керуючись статтями 243, 245, 250, 266, 341, 344, 350, 355, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 07 грудня 2017 року № 3943/1дп/15-17 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2018 року № 4052/0/15-18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Популярні новини